ІРІЙ: Язичництво – це наше коріння

Попри те, що українська міфологія не менш багата, аніж скандинавська, гуртів, які замішують її у свою музику в нас можна порахувати на пальцях однієї руки. Одним із найяскравіших представників українського фолк-року з домішками давньої міфології є львівський гурт ІРІЙ. Музиканти грають з 2000 року і вже мають досить велике коло шанувальників, які знаходять їх музику в Інтернеті або ж споглядають яскраве дійство на концертах. Спробуємо випитати трохи цікавої інформації про ІРІЙ у його гітаристів Романа Працьовитого і Миколи Єреги.

ЩО ОЗНАЧАЄ НАЗВА ГУРТУ – «ІРІЙ»?
РОМАН: У слов’янської міфології «Ірій» – це місце, куди потрапляли герої після смерті. Нам сподобалось це слово, тим більше, що ми співаємо про міфологію.

ЧОМУ У ВАШІЙ ЛІРИЦІ ПРИСУТНІ ТЕМИ ЯЗИЧНИЦТВА? ЯК ВАМ ВДАЄТЬСЯ ВКЛАДАТИ У МУЗИКУ ЦЕ ДАВНЄ МИНУЛЕ?
РОМАН: Нам подобається міфологія, казки, легенди. Більшість наших пісень написані в цьому дусі. Коли слухаєш легенду, то на рівні відчуттів у тебе народжуються якісь перезвуки. Тому наші пісні створюються на одному подиху.
МИКОЛА: Ми не використовуємо давніх інструментів чи мелодій. А граємо таку музику, яка відзвучує минуле через сучасні ритми. Ми виросли на хітах 80-90-х років, а разом із цим слухаємо пісні, які народ співав тисячу років тому. Усе це – наша музика. Ми не думаємо, чому обрали таку. А просто граємо так.

ЧИ ВПЕВНЕНІ ВИ В ТОМУ, ЩО ЗАДУМИ ВАШИХ ПІСЕНЬ ПРАВИЛЬНО СПРИЙМАЮТЬСЯ ЛЮДЬМИ?
МИКОЛА: Будь-яку пісню кожна людина розуміє по-своєму. Текст сприймається конкретніше, аніж емоційні хвилі, навіювання, що також присутні в музиці. Їх кожен прочитає відповідно до свого естетичного і духовного виховання. Тому ми не можемо знати напевно, які саме відчуття викличемо у людей. Комусь подобається одне, комусь інше, у всіх різні погляди, вподобання. Деякі люди сприймають нас зовсім несподівано для нас самих. Але це не означає, що вони не праві.

А ЯКБИ ВИ БУЛИ НЕ МУЗИКАНТАМИ, А СЛУХАЧАМИ?
МИКОЛА: Ми завжди намагаємося стояти на позиції слухача. Що граємо, те й чуємо. І граємо те, що хотіли б почути. Ми – виробник, але й самі є споживачем. Ми просто живемо цією музикою. І слухаємо свої пісні частіше, ніж пересічні слухачі.

ЩО ВАС ЗАХОПЛЮЄ У ЯЗИЧНИЦЬКОМУ СВІТОГЛЯДІ?
МИКОЛА: Я відчуваю, що у багатьох рідновірських традиціях, наприклад у святкуванні Андрія чи Купала, є молодіжні витоки. Та і в наш час молодь продовжує ворожити, палити вогнища та розважатися на «вечорницях». На жаль, християнство «поставило хрест» на розвитку традицій обрядовості. А от язичницький світогляд мені набагато ближчий. Колись народ був дуже мудрий. Він гарно гуляв, співав. Усе було в порядку, та й закони були справедливими.

ЧИ ХОТІЛИ Б ВИ, ЩОБ ЯЗИЧНИЦТВО ВІДРОДИЛОСЯ В УКРАЇНІ?
РОМАН: Було б прекрасно, якби це сталося. Бо це наше коріння. Зараз рідновір’я тліє. Та чи відродиться колись?.. Якщо ж ні, то, мабуть, так мало бути.
МИКОЛА: Ми не підбурюємо людей до якихось дій. Жодних закликів до насильства не лунатиме з моїх уст. Якщо зараз ми говоримо про язичництво, значить воно є. Традиції залишилися, і дехто їх підтримує, відзначає давні свята. А говорити про відродження рідновір’я будемо тоді, коли нинішня система явно відійде. Поки що ж нехай основною релігією буде музика. Так усі стануть добрішими.

Текст: Христина Козачок
Фотографії: Наталя Вовк

ПОВНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ'Ю МОЖНА ПРОЧИТАТИ ТУТ:
http://picasaweb.google.com/sacratum/Sacratum_XX?feat=directlink#