LAKE OF TEARS : "Сумніваємось, що зробимо колись оптимістичний альбом"

Із журналом Сакратум люб'язно спілкувався ударник Lake Of Tears Йохан Одхіс.

ТЕКСТ: Роман RAVEN, Tonya_sacratum
ДЖЕРЕЛО: SACRATUM #3, 2006-10-19

Які ваші враження від України?
Просто чудові. З концерту у Львові розпочалось наше знайомство з Україною, і ми дуже задоволені!

Це вже другий тур країнами СНД, раніше ви виступали в Росії. Чим відрізняються російські та українські концерти?
Важко сказати. Концерт у Росії був для нас гарним досвідом, він приємно нас здивував... І такі ж позитивні емоції ми відчули, виступаючи на львівській сцені.
Lake of Tears існує понад 10 років. Згадайте моменти, які вплинули на гурт.
На нас вплинув прихід гітариста Магнуса Зальгренда. Він відіграв важливу роль у становленні Lake of Tears як гурту. Пригадую наш перший виступ на Sweden Rock Festival. Він став переломним етапом у нашій творчості – ми підбили підсумки за 7 років роботи й обміркували перспективи на майбутнє. В музичному плані були періоди, позначені різними впливами. За часів “Headstones” ми почали слухати музику, яку важко, або взагалі не можна віднести до металу, наприклад, Pink Floyd чи Beatles. Думаю, на цьому альбомі (“Headstones”) вплив такої музики дуже відчутний. У 2000 році ми занурились в електронну музику, яка знайшла своє відображення на платівці “Neonai”.

Усе міняється: просувається вперед або повертається назад, але що ніколи не зміниться в концепції Lake of Tears?
Не знаю. Життя мене навчило ніколи не казати ніколи! Біс його знає, що може статися! В будь-якому випадку, я сумніваюсь, що зроблю оптимістичний, щасливий альбом. Просто послухайте пісню “Sister Sinister”, яка не підпадає під нашу концепцію, і зрозумієте, що я маю на увазі. Ця пісня не дуже в стилі Lake of Tears.

Ви почали як дум-метал гурт, але зараз вас важко навіть приписати до метал сцени... Як ви думаєте, яке місце ви займаєте на ній?
Для нас не важливо бути “героями”. Ми не заморочуємось якимись стилями, ми просто приходимо на репетиції і творимо в залежності від нашого настрою, емоцій та інтересів.

Яке ваше загальне враження від метал сцени?
Вона дуже велика! І, як у кожному стилі, є гарні виконавці та непотріб.

Що, на вашу думку, робить музику оригінальною та цікавою для слухача?
Вам слід запитати слухача! Деяка музика апелює до емоцій. Мабуть, ми достукались до людей. Той факт, що нас важко віднести до якогось конкретного жанру, водночас і грає нам на руку, і навпаки. Це відкидає нас, але ми намагаємось також уникнути “жанрових” прихильників. Чи важко ідентифікувати вокал Деніелза?

А що вам більше подобається: записуватись в студії чи виступати вживу?
Спочатку нам було важко виходити на сцену, тому більше подобалось сидіти в студії чи співати на репетиціях. Але зараз нам доволі комфортно і однаково приємно виступати вживу й записувати альбоми в студії.

Ваша музика наповнена емоціями. Які почуття найбільш креативні, а які – руйнівні?
Взагалі-то, всі емоції можна використовувати в креативному руслі. Звичайно, результати тільки будуть різними. Якщо прослухати наші альбоми, то можна помітити, що на “A Crimson Cosmos” панує позитивний настрій, на відміну від “Forever Autumn”, написаного після розриву довготривалої співпраці з Деніелзом, коли все для нас постало в сірих тонах. Мені навіть зараз важко його слухати. Приємно було репетирувати й записувати пісні з цього альбому.

До речі, а хто у вас в гурті найбільш креативний?
Я! Інші учасники страшенні ледарі, яким би тільки поїсти :-))

Яку музику ви любите?
Ми постійно змінюємо своє ставлення до музики. Минулого року я знову захопився такими гуртами, як Possessed, Destruction (“Infernal Overkill”), Kreator (“Pleasure to Kill”), Bathory та Darkthrone. Інші гарні гурти та виконавці: David Bowie (“Ziggy Stardust”), Conan the Barbarian - саундтрек, Misfits (“Earth AD”), все зроблене Samhain, Dead Can Dance, Joy Division, Morricone, Theatre of Tragedy (“Assembly”), Black Sabbath (“Mob Rules”)…

Які думки тебе пригнічують?
Ключ від звільнення від таких думок – учитися жити цим моментом. Треба намагатись не змальовувати все чорним. Змінюйте інколи свої перспективи. Звичайно, все це взаємопов'язане, і залежить від конкретної ситуації та людини.
Я не можу виділити якісь думки, які мене пригнічують. Та світ складається з людей двох типів: завжди незадоволених буркунів і всміхнених дурнів.

Як часто ти мрієш? І коли це трапляється, в які місця ти відлітаєш у думках?
Я не мрію, в тому сенсі, що ви мали на увазі.

Хто вас найбільше вразив у 2006 (книги, фільми, картини, музика)?
Книга: автобіографія Клауса Кінські. Фільм: “Штовхач”. Картина: “Туман над BigNaturals”.

Ти людина дня чи ночі?
Більше ночі, тому що вранці я розбитий (Проклинаю сонце за те, що принесло новий день), але вночі я працюю без проблем.

Які ваші думки щодо піратства та скачування музики з Інтернету?
Ну, це не для всіх тільки проблема. Для таких маленьких гуртів, як наш це навіть позитив, адже ми небагато отримаємо від продажу дисків, і, відповідно, нічого не втрачаємо. Звісно, якщо ми продаємо достатньо платівок аби задовольнити наш лейбл. За допомогою МР3 є можливість донести музику туди, де не продаються наші диски, або до людей, які не можуть дозволити собі таку купівлю. Результат можна побачити на концертах, оскільки стікається більше народу, ніж раніше, хоча це не позначається на продажах альбомів. Бо тоді один проданий диск приводив одного глядача, а зараз – двох.

Що ви плануєте на найближче майбутнє? Коли очікувати на ваш новий альбом?
Ще зарано казати, коли він вийде. Ми вже почали збирати докупи музичний матеріал, можна навіть сказати, що цей процес на фінальній стадії. Ми назвали його “Moons and Mushrooms”.

У вас було багато концертів. Який був найсмішнішим?
Найкращі спогади в мене з нещодавнього концерту в Бухаресті, Петербурзі та Москві, фестиваль “Summer Breeze” та інші. Також фест “Tuska”, де ми набралися ще більше, ніж зазвичай, і все закінчилось повним хаосом.

Якою була найдивніша та найнезвичніша реакція на вашу музику?
Мабуть, незвична реакція була, коли ми виступали у Нідерландах у 1997 на підігріві “Therion”. Усі глядачі стояли в кінці залу, і лише один хлопець підійшов до сцени і мотиляв своїми руками. Хороша реакція нас би зіпсувала, але все ж дивне тоді було відчуття.

Що таке ґотика?
Хмм... Естетика? Почуття? Фільм Кена Рассела? Зміст цього поняття можна віднайти в Нотр Дамі чи в ранніх фільмах Жана Роліна (подивіться!)

Дякуємо за інтерв’ю. Удачі вам.